Батькам на замітку

                

                                              ПОРАДИ БАТЬКАМ 

   ЩОДО ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ В СІМ'Ї

 

        Розвиток творчих здібностей особистості - це одвічний гуманістичний

принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча

особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна

держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального

потенціалу, як обдаровані, талановиті діти.

З цією метою в Україні за участю Президії АН України, МОН України

й ряду інших міністерств та відомств, створена комплексна програма

пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей і молоді "Творча

обдарованість".

        Мета програми - створення оптимальної соціально та економічно

обґрунтованої мережі установ, закладів для обдарованих дітей, підготовка

навчальних планів, підручників, науково-методичної продукції, підготовка

кадрів до роботи з обдарованими дітьми.

Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй

досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну

і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в

оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких

необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з

певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається.

Розрізняють обдарованість:

соціальну - лідерську;

художню - музичну, образотворчу, сценічну;

психомоторну - спортивні здібності;

інтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти

(серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2

предметів і не встигають з інших);

академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають

відмінними спеціалістами;

творчу - нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі

діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони

всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй).

        Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений

інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися,

вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із

задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час.

Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і

навичками. Вони показують високий рівень досягнень.

Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її

краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська.

Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко

збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства

їх натури.

        Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї

винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують

його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості

обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за

рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я входять до "групи

ризику". Вони потребують особливого виховання, спеціальних,

індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів,

шкіл.

        Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в

інтелігентних сім'ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності,

а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей.

Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині

пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному.

Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам'ятала більше фактів, назв,

подій, відчувала гордість за свої знання.

        Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація

виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до

нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному.

Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від

найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених

стандартизованих та тестових завдань.

        Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного

впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи.

Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає

внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та

розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю

перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь.

Третя стратегія - коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються

підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей.

Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих

батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу).

Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою.

Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток

обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних

вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати

всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому

віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як

обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному [1, 233].

Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших

виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв'язання завдань

проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних

способів розв'язання, творчості.

        Розвиток здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу.

Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з

учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або

належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною

пам'яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро

переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і

прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається

дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як

порушення норми. Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення

проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над

читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на

організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність

до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для

забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини,

позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки

батьків повинні будуватися на довір'ї. Допомога не може мати форму

наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у тихотравмуючих

ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації

у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації

обдарованості.

        Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних

інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні

вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого

успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до

кожної дитини треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей

активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами

завдань (пошукових, логічних, ігрових).

Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися

спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями й

міркувати. А добитися це можливо лише засобами, що активізують

пізнавальну діяльність.

        Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її

діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні

залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога

має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні

розв'язки, а не насаджувати свої. Головне завдання батьків - прагнути, щоб

навчальна праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту

невдач. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє

наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В

творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та

здібності. Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне

довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу

людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе, допоможе

подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як

рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх

повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як

особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед

батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а

особистості обдарованої, особистості свідомого українського

громадянина.

        Педагоги мають навчити батьків розвиткові творчих здібностей і

обдарованості у їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті

запитання, творчі дискусії, глибоке знання батьками психологічної

сутності творчого процесу, віра в інтелектуальні сили дитини. Для дитини

батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу

самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків

полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в

дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано ,

щоб у дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю

усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати

атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв'язок

нестандартних ситуацій, як націленість на відкриття нового.

        Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний

запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити,

приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме

такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості,

що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей

українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники -

батьки.

                        Роль батьків у вихованні обдарованої дитини в сім'ї

1. Повага до бажання дітей самостійно працювати.

2. Організація різноманітних ігор, вікторин, розгадування і складання кросвордів, чайнвордів, ребусів.

3. Надання дитині свободи вибору

4. Створення умов для конкретного втілення творчої ідеї.

5. Терпимість до безладдя

6. Заохочення обдарованої дитини

7. Розвиток цікавості, допитливості, кмітливості, інтелекту й пізнавальних інтересів.

8. Знання психологічних особливостей обдарованої дитини.

9. Розуміння їхніх потреб та інтересів.

10. Мати творчий особистий світогляд.

11. Володіння почуттям гумору.

12. Взаємозв'язок сім'ї і навчального закладу.

13. Застосування форм і методів народної педагогіки

14. Виховання культури мовлення.

15. Створення затишних і безпечних умов для розвитку.

                                                     Поради 
Девіда Льюїса щодо розвитку обдарованої дитини

1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно, серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.

2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи, не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.

3. Відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.

4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.

5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.

6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення.

7. Показуйте дитині цікаві місця.

8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі.

9. Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.

10. Ніколи не карайте дитину приниженням.

11. Купуйте дитині книжки за її інтересами.

12. Привчайте дитину самостійно мислити.

13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею.

14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.

15. Уважно ставтеся до потреб дитини.

16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.

17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.

18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.

19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу.

20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.

21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали.

22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.

23. Допомагайте дитині бути особистістю.

24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.

25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини.

26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.

27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.